Фантастичні звірі та як їх створити

Існує відомий вислів: новітні технології завжди межують із магією. І дійсно, в Середньовіччі рухомі статуї, зброя, що стріляє вогнем, та магічні зілля, що зціляють від хвороб, були об’єктом міфології та темних повір’їв, але через деякий час людство почало створювати заводні механізми, виготовляти вогнепальну зброю та готувати ліки. І те, що раніше здавалося магією, стало провідними досягненнями науки, а провідні досягнення науки стали невід’ємною частиною життя. Якби суспільство ХVII століття побачило автомобілі, літаки та мобільні телефони, йому б це видалося чаклунством.

Тож, коли професор розповідає студентам про те, як продублювати вівцю, збільшити корову в декілька разів порівняно із нормальними розмірами та навчити мишу світитись у темряві, це, як не дивно, не чергова книга про Гаррі Поттера і не епізод з якої-небудь космічної саги, а зустріч декана факультету технології виробництва і переробки продукції тваринництва, стандартизації та біотехнології Миколаївського національного аграрного університетом, професора Гиля Михайла Івановича зі здобувачами факультету БТЕК, які навчаються на третьому курсі бакалаврату спеціальності 162 «Біотехнології та біоінженерія». Ця гостьова лекція у межах дисципліна «Генетика» була організована у межах договору про співпрацю між Національним університетом харчових технологій та Миколаївським національним аграрним університетом.

Розповідь професора Гиля почалась з тих славетних часів, коли відбувся світанок ери генетичної інженерії, і праці Корана, Лобана і Берга відкрили людству шлях до влади над геномом, а він був іще хлопчиком, який цікавився кінологією і мріяв про те, щоб у майбутньому наука дала світові нові ліки та вакцини, що позбавлять від багатьох хвороб і людей, і тварин. Проходили роки, розвивалися технології і, врешті, Михайло Іванович сам став одним із тих, хто творить біотехнологічні дива. Адже в сучасному світі для біотехнолога роботи більш ніж вистачає, особливо якщо мова йде про роботу, пов’язану з генною інженерією.

За менш ніж пів століття генна інженерія перетворилася з чогось на межі фантастики в абсолютно практичну технологію, що вже застосовується по всьому світу в різних галузях економіки, таких як сільське господарство, харчова промисловість, фармація та мікробіологічна промисловість.

Тож, професор Гиль як людина, що має неабиякий досвід у цій сфері, повідав нам про багато аспектів сучасної генетичної інженерії. Розповів він про виробництво ліків за допомогою генетично вдосконалених бактерій, про отримання м’яса зі стовбурових клітин, що за тисячі доларів подають в елітних ресторанах Дубаю та Сінгапуру, але вже скоро воно дозволить всьому людству їсти бургери та стейки, не витрачаючи величезні площі земної поверхні під пасовиська і не забиваючи тварин. Розповів Михайло Іванович про те, як створювали генетики люмінесцентну мишу і козу, з молока якої можна робити бронежилети. А найголовніше – розказав про те, як методами генної інженерії перемогти продовольчу кризу та позбавити людство від багатьох хвороб.

Тож, судячи з розповіді професора, генетична інженерія дає людству владу над усім живим і робить неможливе – можливим. Проєкти, що не вдавалося здійснити методами введення модифікованої плазміди чи проведення трансдукції, зараз стають здійсненними завдяки технології CRISPR-Cas9, яка фактично є чарівною паличкою біотехнолога, що робить його ледь не всемогутнім.

Головне зараз – розпорядитися цією могутністю з розумом. Забороняти генну модифікацію контрпродуктивно, адже немає ні сенсу, ні можливості це зробити. Як можна заборонити батькам захистити свою дитину від страшної хвороби? Як можна заборонити фермеру виростити вдвічі більший врожай, щоб нагодувати тих, хто помирає з голоду? Не треба забороняти технології і не варто їх боятися. Генна інженерія сама по собі не добро і не зло. Якщо використати її на благо людству, то можна перемогти голод і хвороби, освоїти космічний простір та значно збільшити тривалість і якість життя мільйонів людей.

Головне – використовувати отриману могутність із розумом. На благо усіх людей, а не окремих держав чи корпорацій. На благо усього людства.